пʼятниця, 8 серпня 2014 р.

історія...

Цього року літо з відомих причин у всіх  "не таке"... Я не виняток.  Ніби і була можливість десь відпочити, але настрій не той... Та все ж, мала "відпустку" понад місяць (пишу в лапках, бо у відпустка була не від роботи, а від перебування у Києві) на моїй малій Батьківщині 
 - у селі Зоря Рівненьского району. Про неї трошки напишу ;-)
зорянські дівчата-патріотки :-)

"Місце, де сьогодні знаходиться село була заселена людьми у різні часи, зокрема, на околицях Зорі виявлено залишки поселення епохи бронзи. Село Зоря було засноване 1950 року, на місці Сморжівських хуторів. Забудовувалась Зоря за генеральним планом, як експериментально-показове село. Його історія тісно пов’язана з з ім’ям Плютинського Володимира Антоновича, який з 1958 року очолював сільське агропідприємство.
В другій половині 50-х років на загальних зборах було вирішено перейменувати Сморжівські хутори, на село під назврю Зоря. Невдовзі було закладено першу вулицю нового села і отримала вона назву — Нова. В 1960 році — шістдесят будинків було підключено до водопроводу.
Частково велося будівництво багатоповерхових будинків. В 1965 році збудовано новий двоповерховий адміністративний будинок правління колгоспу, на сьогоднішній день в цьому приміщенні розташована сільська рада. В 70-х роках побудований гуртожиток на 400 місць, п’ять багатоквартирних будинків і торговий центр, де розмістились універмаг, їдальня ресторанного типу, готель на 25 місць. У 1972 році в селі Зоря провели газ. В грудні 1977 року відкривається палац культури..." (з історичної довідки)
Зорянська  Червона площа))))
торговий центр (колись був)
Жити у селі, де є гаряча вода, парк з чотирма ставками, велика школа, спортивна та школа мистецтв, дитячий садок, Будинок культури, асфальт)))), який мила машина))), амбулаторія, великі магазини, с/г та промислово-виробничий комплекс... було багато бажаючих, тим більше, в ті роки житло та працевлаштування не було проблемою. То ж Зоря  поступово розрослася до понад 5000 жителів...

  Звісно, Зоря тепер зовсім не таке показове село, яким колись була: руйнувати завжди легше, ніж будувати(((  Але це ніколи не применшить мою любов до неї - хто зна, можливо, якби не було Зорі, то мої батьки не приїхали у неї працювати і не народили мене у 80-х))))
Я ніколи не соромилася того, що народилася і виросла у селі. Інколи були випадки, коли говориш людині " Я з Зорі!", а у відповідь "З тої самої, де помідори?" І розумієш, що село таки відоме)))
Про Зорю і її засновника написано багато книг, одну з них, зокрема, отримала я, коли закінчувала школу:
Його знав весь Радянський Союз, а він мені медаль вручав...
Можна багато сперечатися про "ті" часи, чіплятися до назви села, але.. таке вже у нас було минуле... А майбутнє у Зорі  буде: приємно було бачити багато прапорів на будинках - колись (а я ще це пам"ятаю!) заставляли виставляти на балкони по святах  червоно-сині стяги УРСР, а тут і заставляти не треба:


прапор на сусідньому будинку
Хоча, біля одного приватного будинку  залишився такий відголос минулого))):
такі та інші ілюмінації були колись чи не на кожному сільському ліхтарю



Зоря знаходиться у 18 км від міста Рівне (траса Рівне-Луцьк), то ж я не могла не скористатися можливістю взяти участь у виставці народних майстрів, приуроченій Дню Молоді, що проходила у обласному центрі:
мої і Людмилині роботи
Коротко про враження від організації виставки: "+"  - безкоштовна участь, "-" -  ми мусили везти з собою столика, але то тільки через те, що не реєструвалася заздалегідь - Оля (з якою я нарешті познайомилася в реалі) мала стіл від організаторів! :-)
Про потенційних покупців: я розумію, що зараз не ті часи, коли люди можуть дозволити собі гарну річ))), але як і скрізь, було 2 категорії: "Ого! Дорого!" і "Як гарно! Це ж ручна робота!" ;-) Тим не менше, один мій блокнотик без перешкод знайшов собі власницю, так само, як і Людмилина листівка...
А ще був смішний випадок: паралельно виставці проходило свято морозива, де за кожну куплену порцію морозива дітям давали "гроші", які можна було обміняти на щось у спеціальних наметах з протилежної сторони алеї (швидше за все, там було багато "китаю"). Так-от, підходить до мене юрба дітей років 10-12, все захопливо роздивляються, а потім звучить питання, яке мене просто посадило: "Тут можна обміняти "гроші"?)))

Цього разу вирішила знову відправити собі листівку))) От тільки вирішила я в останній день, коли на пошті був переоблік. Добре, що у мене в гаманці завжди є марки - залишилося тільки листівку знайти, а точніше... зробити  зі старого зошита))):
Найцікавішим процес пересилання листівки був для Влада: кидав у ящик, примовляючи:" Лети до нас у Київ!", а коли  по приїзду ми дістали її з нашої скриньки, дитина так зраділа: "Я ж казав їй, лети у Київ!"))) Таки гарна це ідея, будемо й надалі так робити...

Отака була відпустка. Ще були різні приємні і не дуже моменти: стукнулася головою об трубу у ванній кімнаті - так, що їздила в лікарню...; згадувала свої знання іспанської, спілкуючись з іноземними гостями моєї сестри; відсвяткувала усі 4 липневі родинні Дні народженя; зустрілася зі своєю подругою, яку не бачила 2 роки..; вистежила біля школи білку, яка оселилася у шпаківні)))... і просто цінила кожну мить життя!
На завершення - поезія від зорянської письменниці:


"Прости їх, Господи!"
Не знають, що творять.
О Боже, не зроби із хама пана.
Бо вкотре правду зможе розіп”ять
Облудна зграя правнуків поганих.
Вони ще в лоні, та уже раби,
Замішані на ницості і фальші.
А «золотий тілець»- то поводир,
І не відомі дії їх подальші.
Бодай би славні пращури змогли
Збагнути сьогодення на хвилину,
Як вимріяну волю «запрягли»
Сподвижники цього деморежиму.
Народе мій, гартуйся і рости,
Не дай, не дай над волею глумитись.
Прости! Прости їх, Господи! Прости…
Історія не має повторитись.
                                  Тамара Шкіндер, 2009
УКРОП на маминому балконі :-)

17 коментарів:

  1. Чудовий звіт про відпустку) приємно було познайомитися! Ти із дуже відомого села, не всі міста такі відомі... Треба з таке, вірш 2009 року, а який актуальний... Ваші свята сімейні так погруповані, що можна всі за відпустку відмітити! Класна ідея з листівками. Пораділа.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую! Бач, не получилося нам ближче поспілкуватися, але ж все ще попереду ;-)
      Сімейні свята майже всі літні - ще 2 у червні і 1 у серпні))) Тільки я післявосьмиберезнева і Влад передноворічний...

      Видалити
  2. Алінко, радію за тебе, що ти змогла вирватись з буденного життя, змінити середовище і трохи відпочити. Ми цього року планували поїхати до моря, та всі наші плани було нахабно зруйновано :( Сподіваюсь, у нас ще буде можливість побачити наше Чорне море!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Скільки ми планували всього... Але тепер головне, щоб всі ці жахіття закінчилися - а відпочити-поїхати кудись ми і наступних років зможемо!
      Дякую!

      Видалити
  3. Як гарно ви відпочили!!!!
    І дуже гарна ідея з листівками,треба взяти собі на замітку)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Іванко! Я вже тиждень вдома, і ніяк не можу відійти від того відпочинку)))

      Видалити
  4. Гарне місце! Я теж з села, тільки нікому невідомого, але все рівно рідного :) от перейму у вас традицію листівки собі посилати, класна ідея, бо вже набридло чашки та брелки скупляти

    ВідповістиВидалити
  5. Алина, как интересно ты написала про свое село! С удовольствием все почитала! Интересный ход с открыткой)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Людмило! 4 дні писала))) - думала, не публікувати...

      Видалити
  6. А я не знала про твоє село... Реально, і досі нічого не чула про помідори))) Бо це все перебивалося ніжинськими огірочками)))
    Останнє фото суперське!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. :-) помідори -то окрема тема: колись був великий тепличний комплекс (зараз менший), то помідори були популярні в багатьох містах... А оце кільки років тому був такий випадок: у Рівному на базарі продають помідори, підписані "Зоря" (зорянські завжди дорожчі були), а насправді у той час у Зорі помідор не вирощували.... Отак :-)

      Видалити
  7. Алінка,чудовий відпочинок...ну хоча б трохи від всіх тих жахів абстрагувалася :((
    А укропчик гарнюня :))))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Справді - абстрагувалася... Тут так не вдається чомусь...
      Дякую!

      Видалити

завжди приємно читати ваші відгуки ;)

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Coccinellidae Lady Bug